Інтроверт чи екстраверт (і амбіверти): що кажуть дослідження

Що насправді вимірює екстраверсія

Екстраверсія — одна з п’яти широких рис, які знаходять дослідники, аналізуючи, як люди описують одне одного.^[6] Типові пункти опитувальників — «Я — душа будь-якої вечірки» і «Я сам(-а) починаю розмову», а інтроверти погоджуються з пунктами на зразок «Я тримаюся на задньому плані» чи «Я небагато говорю». Докладні опитувальники ділять рису на шість аспектів: привітність, товариськість, наполегливість, рівень активності, пошук гострих відчуттів і життєрадісність.^[7]

Деякі популярні твердження виходять за межі даних. Наприклад, ідея, що інтроверти черпають енергію в самотності, а екстраверти — у людях, — це інтуїтивне узагальнення, а не добре перевірений механізм. Добре встановлено сам набір поведінки й емоцій, який описує ця риса.

Інтроверсія — це не сором’язливість і не соціальна тривожність

Інтроверсія означає менший потяг до спілкування й збудження. Сором’язливість і соціальна тривожність пов’язані зі страхом оцінки. У дослідженнях «Великої п’ятірки» це різні виміри: неспокій, знервованість і те, що людину легко засмутити, належать до нейротизму, який відокремлений від екстраверсії.^[6] Людина може бути інтровертом і водночас цілком розслаблено почуватися в компанії — або екстравертом, який переймається тим, яке справляє враження.

Ця відмінність важлива, бо допомагає різне. Спокійного інтроверта не треба «виправляти». Соціальна тривожність, навпаки, пов’язана з ділянкою нейротизму, і риса, найсильніше пов’язана з тривожними розладами, — це нейротизм, а не інтроверсія, хоча за соціальної фобії екстраверсія теж знижена.^[8] Про цей бік — наша стаття про емоційну стабільність.

Амбіверти: більшість людей посередині

Коли розподіли балів MBTI ретельно проаналізували, виявилося, що вони зосереджені в центрі: більшість людей поруч із серединою, а не у двох таборах.^[1] Те саме правдиве й для екстраверсії у «Великій п’ятірці». У приблизно 19 700 відкритих відповідях, які 64 Types використовує як нормативну вибірку, бали екстраверсії утворюють один горб із центром біля середини шкали (див. нашу сторінку про науку).

«Амбіверт» — не окрема категорія, а назва для людей із помірними балами, які становлять більшу частину населення. На практиці це означає, що ти можеш перемикатися між розмовою й слуханням, спілкуванням і відпочинком, і ні те, ні інше не здається тобі неприродним.

Є дані, що середина може бути перевагою. У дослідженні 340 продавців кол-центру виторг ішов за перевернутою U-подібною кривою: помірно екстравертні продавці продавали більше, ніж і яскраво виражені інтроверти, і яскраво виражені екстраверти. Автор припустив, що амбіверти врівноважують наполегливість умінням слухати.^[9]

Чи екстраверти щасливіші?

У середньому — так, частково. Метааналіз знайшов кореляції від помірних до сильних між екстраверсією та приємними емоціями; вони менші, коли настрій вимірюють у моменті, а не загальним самозвітом.^[2] Частково цей зв’язок, схоже, пояснюється якістю соціального досвіду. В одній серії досліджень відчуття, що ти робиш внесок у свій соціальний світ, значною мірою пояснювало, чому екстравертна поведінка приносила задоволення.^[10]

Чи можуть інтроверти отримати ту саму користь, якщо поводитимуться як екстраверти? Дані неоднозначні й цікаві:

• У повсякденних дослідженнях із вибіркою переживань люди відчували більше позитивних емоцій у ті моменти, коли поводилися екстравертніше, і це було правдою як для інтровертів, так і для екстравертів.^[3]
• У лабораторних експериментах в інтровертів, яких просили поводитися як екстраверти, зростали позитивні емоції, а негативні не збільшувалися.^[4]
• У тижневому рандомізованому контрольованому дослідженні в повсякденному житті екстравертна поведінка загалом посилювала позитивні емоції й відчуття справжності. Але інтровертніші учасники отримували менше користі й повідомляли про більше негативних емоцій, більшу втому й менше відчуття справжності.^[5]

Екстраверсія на роботі

Екстраверсія передбачає успішність роботи переважно на посадах, побудованих на соціальному впливі. У класичному метааналізі вона була валідним предиктором для менеджерів і продавців, тоді як сумлінність передбачала успішність в усіх професійних групах.^[11] Екстраверсія — найстійкіший особистісний корелят лідерства: і того, хто стає лідером, і того, кого оцінюють як ефективного лідера (метааналітична кореляція 0,31).^[12] Вона також пов’язана із задоволеністю роботою (близько 0,25).^[13]

Є й обмеження. У польових і лабораторних дослідженнях лідери-екстраверти досягали гірших результатів, ніж інтровертніші лідери, коли їхні команди були проактивними й сповненими ідей, — мабуть, тому що гірше сприймали пропозиції.^[14] А дослідження продажів вище показує, що більше екстраверсії — не завжди краще.^[9]

Друзі та стосунки

Екстраверти зазвичай швидше заводять друзів. У дослідженні, де за новими студентами спостерігали протягом першого року навчання, ті, у кого екстраверсія була вищою, називали друзями більше людей.^[15] В іншому лонгітюдному дослідженні студентів екстраверсія передбачала кількість стосунків з однолітками й імовірність закохатися, а досвід стосунків за 18 місяців особистості не змінював.^[16]

Щодо романтичних стосунків, метааналіз показав, що люди, чиї партнери мали вищу екстраверсію, були дещо задоволенішими — поряд із нижчим нейротизмом, вищою доброзичливістю й сумлінністю партнера.^[17] Те, чи схожі партнери за екстраверсією, пояснює дуже мало.^[18] Див. статті особистість і стосунки та особистість і дружба.

Чи може інтроверт стати екстравертнішим?

Частково — і часто природним чином. Соціальна домінантність (наполеглива сторона екстраверсії) зазвичай зростає в молодості, а соціальна життєвість (жвава, товариська сторона) зростає в підлітковому віці й знижується в старості.^[19] Можливі й цілеспрямовані зміни: люди, які ставили мету стати екстравертнішими, показали вимірне зростання за 16 тижнів,^[20] а в огляді психотерапії та інших інтервенцій екстраверсія виявилася другою за ступенем зміни рисою.^[21] Чи хочеш ти змінюватися — окреме питання. Інтроверсія — не недолік.

Часті запитання